Представляємо Церкву Христову Вашим друзям • Вашим близьким
Мільйони людей у всьому світі є членами Церкви Христової. Щодня їх кількість неухильно зростає на кожному континенті. І водночас не всі знайомі із Церквою Христовою. У них виникають питання про те, хто ці люди і у що вони вірять. Якщо і ви задавалися подібними запитаннями, дозвольте нам розповісти про себе.
Біблія
Дізнаючись більше про Церкву Христову, ви швидко виявите нашу глибоку пошану до Біблії та її авторитету. Ми старанно вивчаємо Біблію і намагаємося вірно дотримуватися її приписів з однієї простої причини. Ми вважаємо Біблію найціннішою книгою у світі. Ми ставимося до неї як до Святого Письма і Слова Божого, оскільки сприймаємо її як письмове послання Бога до людства. Біблія розділена на дві частини, відомі як Старий та Новий Завіти. Старий Завіт простежує історію взаємин людини з Богом із самого початку часів. Таким чином, писання Старого Завіту допомагає нам зрозуміти Бога, природу добра і зла, а також вірність Бога у виконанні Його обіцянок. Для християн Новий Завіт особливо важливий, оскільки в ньому викладено історію Ісуса Христа, записано Його вчення та роз’яснено принципи християнського життя. Також Новий Завіт описує процес зародження християнства та його швидке поширення від міста до міста. З Нового Завіту ми дізнаємося, що християни в кожному місті регулярно збиралися для вивчення Писання, поклоніння Богу та молитви. Ми також дізнаємося, що вони виявляли співчуття до хворих, бідних і страждаючих людей і дбали про них. Коли ці перші християни потребували керівництва про те, як виявляти свою віру, вони зверталися за порадою до апостолів, наприклад, Павла, Петра або Івана. Цих апостолів обрав Сам Ісус, щоб вони несли Його вчення по всьому світу і вирощували нових християн. Зазвичай вони давали поради у довгих листах, багато хто з яких зберігся в Новому Завіті поряд з іншими книгами, написаними апостолами. Вивчаючи Новий Завіт, ми набуваємо глибокого розуму вчень Ісуса Христа та апостолів, здатне змінити наше життя.
У що ми віримо
Деякі люди вивчають Біблію просто заради академічного інтересу або з цікавості. У Церкві Христовій ми вивчаємо Біблію для того, щоб звіряти вчення і поведінку з її заповідями. Ми повністю приймаємо біблійні твердження про сутність Бога, Ісуса Христа і Святого Духа, про добро і зло і наше зобов’язання один перед одним. Ми відстоюємо Божі стандарти справедливості та несправедливості. Ми прославляємо Його милість та благодать. Однак ми звертаємо увагу і на Його застереження, що гріх не залишиться безкарним. Ми особливо цінуємо біблійну звістку про хрест Христа, Його воскресіння і про те, що всі ці події означають для всіх нас. Через хрест і воскресіння Ісуса Христа Бог пропонує нам надію на життя після смерті – вічне життя в Його присутності. Для того, щоб не втратити цю надію, згідно з вченням Нового Завіту, Бог очікує від нас певної прихильності.
• Насамперед, це відданість вірі. Віра – це повна довіра до Бога та Його обіцянок. Згідно з Посланням до Євреїв 11:6, «Без віри Богові угодити неможливо».
• По-друге, це прихильність до каяння. Покаяння означає відмову від усього, що суперечить волі Божій. Ісус закликав Своїх послідовників проголошувати «покаяння і прощення гріхів» усім народам (Лука 24:47). Апостол Павло писав, що Бог “зараз наказує всім людям всюди покаятися” (Дії Апостолів 17:30).
• По-третє, це прихильність до сповнення, тобто готовності розповідати іншим про те, що ми служимо Ісусу Христу як Господу. Ісус сказав: «Кожного, хто відкрито визнає Мене перед людьми, того і Я знаю перед Моїм Небесним Батьком» (Матвія 10:32). Апостол Павло писав: «Якщо ти сповідуєш своєю мовою, що Ісус є Господь, і якщо ти віриш серцем, що Бог воскресив Його з мертвих, будеш спасенний» (Римлян 10:9).
• По-четверте, це прихильність до хрещення і всього того, що з цього випливає. Новий Завіт неодноразово говорить про “хрещення у Христа” (Римлян 6:3; Галат 3:27). У Дії Апостолів 2:38 апостол Петро пов’язує покаяння з хрещенням, закликаючи тих, хто слухає його, покаятися і «хреститися в Ім’я Ісуса Христа для прощення ваших гріхів».
Оскільки Новий Завіт досить ясно показує необхідність прихильності до всіх цих принципів, саме на них Церква Христова робить акцент у своєму посланні всьому світу. Як тільки люди приймають ці істини і коряться їм, Бог додає їх до християнського суспільства (Дії Апостолів 2:47). Таким чином, Церква Христова не висуває жодних умов для членства в церкві, крім виконання вищезгаданих чотирьох принципів.
Щотижневе поклоніння
Церква Христова об’єднує людей усіх рас та національностей та всіх верств суспільства. Нас поєднує абсолютна відданість Ісусу Христу та Біблії. Разом з іншими християнами ми щонеділі збираємось на поклоніння Богу, під час якого ми співаємо, молимося, слухаємо настанови вчителів і приймаємо Вечерю Господню. Також під час поклоніння ми збираємо пожертвування для здійснення добрих справ. У нас немає чітко визначеного місця наших зборів. Це може бути будівля, спеціально зведена для християнських богослужінь, або ж ми можемо збиратися в будинках християн, у громадських приміщеннях або на відкритому повітрі. Де б ми не збиралися, кожне таке зібрання називається церквою, чи громадою. Такі громади християн ви можете знайти у всьому світі. Вони обчислюються десятками тисяч. Найчисленніші громади Церкви знаходяться в Північній Америці, а найшвидше – в Азії та Африці.
Організація Ці окремі церкви повністю незалежні; вони самі обирають своїх керівників та ведуть свої справи. На відміну від інших релігійних груп, у Церкви Христової немає ні регіональної, ні національної, ні міжнародної організації. Вона є неформальним союзом помісних церков. У силу своєї незалежності ці помісні церкви вправі вибирати власні назви. І майже всі вони обирають назву «Церква Христова». З цієї причини термін «Церква Христова» (або «Церкви Христові») використовується також і в глобальному значенні при посиланні на всі ці громади, разом взяті. Якщо вам знайома велика ієрархія інших релігійних груп, вас, можливо, зацікавить, чому Церква Христова обрала саме таку незалежну структуру. Відповідь полягає в нашій глибокій повазі до практики Церкви, описаної в Новому Завіті, де немає і на меку на те, що ранній Церкві була присутня будь-яка ієрархічна структура. Навіть апостоли впливали на Церкву ненав’язливо, силою переконання. І хоча вони часто пропонували Церкві свої поради та настанови, вони завжди визнавали за кожною громадою право на самоврядування. Тому Церква Христова неухильно слідує організаційному зразку ранньої Церкви, де кожна громада була вільна і незалежна від інших.
Благодійність
Коли люди вперше чують про подібну організацію церкви, вони іноді висловлюють сумніви в її практичності. Чи є подібний вид неформальної організації ефективним у глобальному плані? Безперечно! Церкви Христові успішно здійснюють свою діяльність за таким принципом уже сотні років. Незалежність не є перешкодою багатьом громадам – іноді навіть тисячам – об’єднуватися разом для здійснення спільних цілей та проектів. За допомогою таких спільних проектів Церкви Христові посилали місіонерів практично до кожного народу сучасного світу. Поряд з організацією місіонерських кампаній ми також надавали і гуманітарну допомогу. Церкви Христові пожертвували мільйони доларів на допомогу людям, які постраждали від стихійних лих. Ми зводили притулки та медичні клініки в десятках країн. Ми сприяли розвитку великих коледжів, університетів та освітніх установ у Європі, Північній та Південній Америці, Африці та Азії. Ми підтримуємо роботу закладів для людей похилого віку та проведення літніх дитячих таборів.
У всіх цих підприємствах Церква Христа незмінно виявляла співчуття і щедрість, незважаючи на расу, національність чи релігійну приналежність. Наша мета – показати світові любов Христа у добрих справах, виявляючи турботу та милосердя до людей. Ми часто цитуємо уривок з Нового Завіту, в якому говориться: «Чисте і непорочне благочестя перед Богом, нашим Батьком, полягає в тому, щоб допомагати сиротам і вдовам у їхніх потребах і зберігати себе чистим від цього світу» (Якова 1:27 ).
Особливості віросповідання
Тепер ви бачите, що Церква Христова намагається дотримуватися вчення ранньої Церкви якомога точніше. Результатом такої прихильності до цього принципу стали унікальні особливості, які відрізняють Церкву Христову від інших релігійних груп.
• Оскільки рання Церква приймала Вечерю Господню щотижня, ми також робимо так. Більш того, ми вважаємо Вечерю Господню центральним елементом нашої недільної поклоніння Богу.
• Оскільки в Новому Завіті хрещення є справою особистого вибору і випливає з нашої власної віри і покаяння, Церква Христова не проводить хрещення немовлят. Ми хрестимо лише тих, хто досить зрілий для того, щоб заявити про свою віру і продемонструвати плоди покаяння.
• Оскільки новозавітне слово «хрестити» означає «занурити під воду», ми практикуємо хрещення лише повним зануренням під воду.
• Оскільки в поклонінні ранньої Церкви музика була виключно вокальною, Церква Христова не використовує у своєму поклонінні музичних інструментів. Ми, таким чином, наголошуємо на общинному співі. (Вперше музичні інструменти з’явилися на християнському поклонінні через багато століть після смерті апостолів. Православна та інші церкви не прийняли їх у своєму поклонінні. Такі реформатори як Жан Кальвін та Джон Уеслі також відкидали використання музичних інструментів на богослужінні).
• Оскільки ранніми громадами Церкви Христової керували старійшини, яких обирала громада, наші громади керуються таким же чином. Старійшинам у їхній роботі допомагає група дияконів, яких знову ж таки обирає вся громада. У свою чергу старійші і диякони повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, викладеним у 1-му розділі Послання до Тита та 3-му розділі Першого послання до Тимофія.
• Оскільки служителі церкви або про повідники, у Новому Завіті не носили жодних релігійних звань та титулів, і ми також не називаємо проповідників Церкви Христової «преподобними» або «батьками». Ми не відносимо їх до стану духовенства, оскільки це не підтверджує Новий Завіт.
• Оскільки в Новому Завіті слово «пастор» (або «пастир») використовується для опису служіння старійшин (1 Петра 5:1–2), Церква Христова використовує його стосовно своїх старійшин, а не як титул проповідника.
Єдність
Церкви Христові також наголошують на важливості християнської єдності. Перші Церкви Христові в Європі та Північній Америці складалися з людей, які втомилися від боротьби між християнськими деномінаціями. Ця боротьба почалася з моменту, коли протестанти-реформатори відкололися від римського католицтва. Потім різні течії у складі руху Реформації об’єдналися навколо особливих віровчень, у яких викладалися їхні погляди християнство. І дуже часто ці течії виступали одна проти одної. В Англії, Франції, Німеччині та інших країнах через релігійні розбіжності виникали криваві війни. Щоб уникнути цього безладу, тисячі європейців емігрували в Північну Америку, сподіваючись знайти там релігійну свободу. На щастя, релігійні війни, що вирували в Європі, не пішли за ними в Америку, хоча релігійні розбіжності та розколи досі мають місце і на американській землі. Потім, майже спонтанно, з обох боків Атлантичного океану виникли нові спроби відродити єдність Церкви. Люди, що втомилися від чвар, почали шукати шляхи об’єднання всіх християн на спільній основі. «Ми ніколи не зможемо знайти загальної підстави у становищах віровчень, що змагаються між собою», – говорили вони. «Єдине загальне підґрунтя можна знайти лише у положеннях Біблії». Вони звернулися до своїх релігійних братів з проханням виконати дві умови. По-перше, вони закликали церкви відкласти свої релігійні віровчення і сповідання віри, які лише провокували поділ. По-друге, вони переконували церкви вивчати і практикувати лише те, що безпосередньо наказується у Новому Завіті. Вони вірили, що найбільш вірною дорогою до єдності може бути тільки повне повернення до вчення і практики ранньої Церкви. Прихильників цих принципів стали називати «реставраторами», оскільки вони намагалися відродити, або реставрувати, ідеали Нового Завіту. Зрештою, вони зустрілися, почали обмінюватися ідеями і надали нового імпульсу цьому руху. Цю групу однодумців не цікавило, як вони будуть називатися, оскільки Церква в Новому Завіті не мала єдиної специфічної назви. Члени руху Реставрації хотіли, щоб їх вважали просто християнами – не більше, і не менше. В результаті помісні громади стали вибирати для себе різні назви, серед яких найпоширенішою стала назва «Церква Христова». Подібні групи «реставраторів» з часом виникли в Шотландії, Англії, Росії та країнах Західної Європи, які часто й не підозрювали про існування в інших місцях церков, які розділяли їх переконання. Сьогодні Церкви Христові зберігають свою відданість єдності, як і решті біблійних принципів. Наш заклик повернутися до переконань і практики Церкви, викладених у Новому Завіті, залишається незмінним. Наша благання про єдність настільки ж істотна сьогодні, як і на самому початку.
Свобода
У своїх спробах відтворити єдність Церква Христова також сприяє явищу релігійної свободи. Ми вже розглянули принцип незалежності кожної громади. Той же принцип поширюється і на свободу кожної людини у складі помісної громади. У цій атмосфері свободи християн закликають вивчати Біблію самостійно, робити власні висновки, дотримуватися власних переконань, не побоюючись глузування або релігійної цензури. Таким чином, хоча Церкви Христа й об’єднані навколо певних основних принципів, викладених у Біблії, серед помісних громад і всередині самих громад спостерігається відчутна різноманітність. В атмосфері наданої свободи кожен християнин має безліч можливостей зростати духовно і розвивати власну життєздатну віру. Якщо подібний простий погляд на християнство вам імпонує, ми пропонуємо вам більше дізнатися про нас. Якщо ви станете членом Церкви Христової, що від вас буде потрібно? Ви повинні будете:
• виявляти доброту та повагу до інших людей,
• регулярно збиратися разом з іншими християнами на поклоніння,
• розвивати звичку щодня молитися і вивчати Біблію,
• вчитися виявляти щедрість до бідних і нужденних людей,
• прагнути зберігати атмосферу миру, любові та турботи у своїй сім’ї,
• шанувати Ісуса Христа у всіх своїх словах та вчинках.
Чому б не стати християнином сьогодні? Наша всесвітня духовна сім’я з нетерпінням чекає можливості вітати вас у своєму складі.